Шкільна стежина №59, Травень 2015, Ми діти України
За синєє небо, за жовте колосся, Боротися треба, щоб краще жилося.
Наша країна переживає нелегкі часи. Підростаюче покоління опинилося в пастці реальних подій війни. І, щоб якось допомогти пережити біль, радіти життю і будувати міцну Україну, з її безкраїми ланами золотої пшениці, вічнозеленими Карпатами, Чорним морем, голубоокими озерами Волині, жагучим південним степом, в Ємільчинській школі І-ІІІ ст. № 1 проходив тиждень психології. Тема співзвучна сьогоднішнім подіям «Україна – наша велика родина!» Ми часто згадуємо те місце, де народилися. Душевний трепет і велика любов переповнює наші серця, коли ми бачимо материнські сльози. Так хочеться, щоб кожна сім'я була щасливою. Нам, як ніколи, потрібно об’єднатися і разом творити майбутнє наших дітей. Розпочався психологічний тиждень після великого християнського свята Великодня, від якого кожна людина чекає Божої благодаті і віри у воскресіння і розквіту України як держави. На святковій лінійці із гордістю та вірою учні випромінювали дух патріотизму, який звучав у девізах кожного класу, та гімном України. Із захопленням діти взяли участь в акції «Я - українець» та висловлювали свої почуття на «Паркані думок». Урочисто та святково пройшло вручення державного прапору, на якому кожен клас «викарбовував» слова вдячності, героїзму, любові та підтримки воїну-солдату. Із задоволенням учні нашої школи створювали стінгазети, виставки малюнків, цілі шедеври патріотичного мистецтва, які будуть передані нашим землякам на Схід. Кожне дитяче обличчя було сповнене радістю за свої добрі справи та невеличкий внесок для процвітання рідної, єдиної, неповторної України.
Що ж це сталося з нами, люди, Це ж як, так? Як нічого не буде? Ні річок, ні гаїв, ні криниць, Ні комах, ані птахів, ні птиць, Ні квітів, жучків, ні повітря, Ні людей?... Хоч тепер вже повірте! Зупинити останній є шанс. Оглянімось - благаємо вас! Все задумано мудро в природі: Жити всьому у мирі і згоді!...
Швидко плине час. Важкі роки Другої Світової війни поступово віддаляються від нас, але подвиг тих, хто пролив свою кров за мир, ще й досі не згасає. Філоненко Ольга Несторівна, учасник партизанського руху під керівництвом Михайла Наумова, є частою гостею в Ємільчинській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. Кожен раз, приходячи на зустріч в школу, вона ділиться з нами своїми спогадами про війну. Вона дійсно пройшла нелегкий тернистий шлях. Ольга Несторівна не відчула щасливого дитинства. Їй було лише 9 років, коли в рідний край прийшла війна. «Війна навіки закарбувалася в моїй пам’яті», – говорить вона. Дійсно, зморшки на обличчі вказують на поважний вік; в очах тривога, коли згадує про війну. Війна залишила слід в її душі. Я думаю, варто просто сказати кожному ветерану: «Дякую, що подарували нам мир!»
Левченко Світлана, 9-Б клас
День вишиванки
Вишиванка - це давнє, українське народне мистецтво. Вишиванка в Україні завжди відігравала велику роль. Вона ніколи не була простою одежиною. Уміння прикрашати сорочки вишивкою — це було мистецтво, яке передалося із покоління в покоління. От і зараз, одягаючи її, сучасна людина ніби повертається до свого коріння та стає ближчою до свого минулого, а відповідно з цим покращує своє майбутнє. Багато дітей та дорослих підтримує ідею відзначення Дня вишиванки в Ємільчиному. Біля районного будинку культури було організовано флеш-моб, де всі його учасники були одягнені у вишиванки. Такого різноманіття і кількості вишиванок я ще ніколи не бачила. Там були вишиванки вишиті хрестиком, гладдю, бісером. Цей факт було зафіксовано на фото, яке є рекордним фото 400 осіб одночасно.
Маю надію, що цей день учасники флеш-мобу будуть пам'ятати завжди. І фото зроблене 14 травня 2015 року буде гарним прикладом і пам'яттю для майбутніх поколінь.
Я хочу на завершення сказати такі слова:
"Одягнемо, друзі, вишиванки— Наш чарівний український стрій. Не для когось, не для забаганок, А для себе, вірний друже мій…”